Інтерв'ю Посла Вадима Пристайка для інформаційного видання Укрінформ
Опубліковано 21 травня 2014 року о 17:41
Політику, обрану урядом Канади щодо Росії після анексії Криму, називають "яструбиною", але майже дві третини канадців вважають її правильною. Такої чіткої і однозначної "проукраїнської" позиції як у мультикультурної канадської нації, на жаль, не часто зустрінеш у набагато більш однорідних і географічно ближчих європейських країнах.
Про те, як проявили себе відносини між Києвом та Оттавою під час українсько-російського конфлікту, а також про канадський досвід з офіційної двомовності, протидії сепаратизму та заощадливого проведення виборів в інтерв'ю Укрінформу розповів Надзвичайний і Повноважний Посол України в Канаді Вадим Пристайко.
- Пане Посол, наші стосунки з Канадою за президентства Януковича переживали далеко не найкращі часи, свідченням чого стало припинення переговорів про зону вільної торгівлі. А але впродовж останніх півроку українсько-канадські відносини зазнали виразних позитивних змін. Як би Ви охарактеризували нинішній етап?
- В основі відносин розділених океаном України і Канади лежать доволі унікальні, щонайменше як для нашої країни, фактори. Передусім, це значна за розмірами українська громада, яка проживає в Канаді понад 130 років і за цей час, завдяки своїй чисельності (понад 1,2 млн осіб), активності та організованості, зайняла важливе місце в житті країни, здатна впливати на певні внутрішньополітичні кроки канадського уряду і на його зовнішньополітичні пріоритети.
Шлях корупції та згортання демократичних цінностей попереднього уряду України однаковою мірою не сприймався як офіційною Оттавою, так і українською громадою. І навпаки, трагічні події минулої зими, зміни в Україні, а потім іноземна окупація та протистояння на сході та півдні нашої держави викликають співпереживання і бажання допомогти у канадців. І нині зусилля нашої діаспори і канадського уряду мають взаємопідсилюючий ефект й виводять Оттаву на передній фронт підтримки України.
Водночас, на відміну від двох попередніх "піків популярності" України в Канаді - в 1991-му та 2004-му роках, нинішній етап можна охарактеризувати в двох словах: менше емоцій, більше прагматизму.
Канада однією з найперших країн чітко виступила проти дій Росії з анексії Криму та подальшої дестабілізації Кремлем ситуації на Сході України. Оттава підтримувала Київ і продовжує це робити не лише на двосторонньому рівні, але й через міжнародні організації - велику сімку, ООН, НАТО, ОБСЄ. Канада не вагається з запровадженням дипломатичних та економічних санкцій проти російських фізичних та юридичних осіб, відверто говорить про те, що РФ здійснює "повільне вторгнення" на територію України.
- Наприкінці березня, коли прем'єр-міністр Канади Стівен Гарпер першим із керівників країн "Великої сімки" відвідав Київ, глава Українського уряду висловлював сподівання на відновлення переговорів про зону вільної торгівлі? Чи набуло це питання подальшого розвитку?
- Робота над проектом угоди про вільну торгівлю між нашими державами була призупинена в червні минулого року. Причин тому багато. Офіційно Канада вважає, що спроба України переглянути значну кількість тарифів у рамках Світової організації торгівлі несе небезпеку всій багатосторонній системі міжнародної торгівлі, а також завдає шкоди інтересам безпосередньо канадських експортерів, передусім, у сфері сільського господарства. Не виключено, що на рішення вплинули й інші фактори, включаючи політичні. Зараз це вже не так важливо.
А важливо те, що країни зробили кроки назустріч одна одній та відновили роботу. На жаль, зараз це питання дещо відійшло на другий план, враховуючи небезпеку, яка нависла над нашою державою. Є інші, більш нагальні проблеми, що потребують уваги українського уряду.
Та й Канада зараз концентрує свої сили на завершенні складних торгових переговорів із низкою важливих партнерів, зокрема ЄС та Республікою Корея. За великим рахунком, я б теж не хотів, щоб сторони зараз поспішали. Нам потрібна амбітна, всеохоплююча угода, яка б відкрила двері для інвестицій та сприяла товарній торгівлі. Враховуючи дещо схожу структуру економік та зовнішньоторговельних позицій, значне місце в яких відведено продукції сільського господарства, я не очікую, що переговори будуть простими або швидкими.
- Якщо узагальнити фінансову та технічну допомогу, яку Оттава зараз спрямовує до України, про який порядок цифр і про які найважливіші напрями йдеться?
- Уряд Канади пообіцяв надати макроекономічну допомогу в розмірі 200 млн доларів у рамках спільних із партнерами зусиль через механізми МВФ. Ще на 20 млн буде реалізовано різних економічних та консультативних проектів. Ймовірно, теж через канали МВФ. І все це на додаток до 20 млн доларів технічної допомоги, що традиційно щороку надається Канадою Україні протягом останніх 20 років.
Канада також працює над низкою окремих проектів різного обсягу. Мова йде про мільйони доларів. Це й забезпечення роботи потужної місії спостерігачів на виборах, сприяння реформуванню правоохоронних органів, допомога українській армії та прикордонникам та багато іншого.
- Що з канадського досвіду на даний час могло б становити найбільший інтерес для України?
- Є сфери, де канадський досвід нами не враховувався, а тепер, на жаль, стає питанням виживання і збереження єдності. Я маю на увазі децентралізовану структуру організації держави, побудову відносин центру та провінцій, розподіл повноважень муніципальної, провінційної та федеральної поліції, а також реагування на прояви сепаратизму.
40 років тому Канада пройшла через пік сепаратизму, який відзначився появою збройних формувань сепаратистів, політичними викраденнями та вбивствами. Чітка, тверда та ефективна відповідь держави дозволила припинити насилля. Але ще 30 років кропіткої роботи пішло на те, щоб ідея відділення Квебеку поступово зійшла на другий план політичної дискусії.
На прикладі Канади українцям варто було б ознайомитись як з позитивним, так і негативним досвідом забезпечення прав кількох офіційних мов в державі. Слід спокійно, без надриву та списування на критичний історичний момент з'ясувати для себе: чи дві державні мови є запорукою спокою та єдності народу; чи знайдуться фінанси для підтримки офіційної багатомовності в такому обсязі, які витрачає на ці цілі та ж Канада? За деякими підрахунками, офіційна двомовність коштує Канаді більше, ніж Україна виділяє на свої Збройні Сили.
А який результат цієї грандіозної роботи та значних фінансових витрат? Опитування громадської думки показують, що ідею офіційної двомовності підтримують від 50 до 90 відсотків канадців, залежно від провінції, але спілкуватись обома мовами здатні не більше 10 відсотків випускників звичайних, неспеціалізованих шкіл.
Загалом, є багато галузей, де Канада готова підставите своє плече.
- Чим Канада може сприяти Україні в забезпеченні енергетичної безпеки?
- Канада є одним з провідних виробників у світі нафти та газу. За оцінками, країна була б готова вийти на європейські ринки скрапленого газу вже за кілька років, повністю змінивши ситуацію на ньому.
Україні слід було б невідкладно розпочати переговори із канадськими та американськими компаніями, домовлятися про шляхи постачання, переглянути плани будівництва терміналів для прийому танкерів та знайти порозуміння з Туреччиною щодо їх пропуску в Чорне море.
Крім того, канадські компанії набули значного досвіду в сучасних методах видобутку як звичайного, так і сланцевого природного газу, реанімації старих покладів, утилізації шахтного та інших газів, забезпеченні екологічної безпеки, ефективності енерговикористання, побудові "розумних" енергомереж, застосуванні ринкових методів регулювання виробництва та споживання носіїв енергії тощо.
- На нинішні президентські вибори Канада надсилає півтисячі своїх спостерігачів, це чи не найбільше представництво у порівнянні з іншими країнами. Чи це через бажання потужної української діаспори, як у часи Помаранчевою революції, якомога більше підтримати співвітчизників?
- Я двічі за останні місяці зустрічався із главою канадського уряду і був приємно вражений глибиною його розуміння складних процесів, які тривають в нашій державі, ролі Росії та інших впливових гравців, потреб та очікувань нашого народу.
Фактично, не проходить й дня, щоб прем'єр-міністр, міністр закордонних справ або інші впливові члени Кабінету не прокоментували ситуацію в нашій державі, висловили свою позицію до тих або інших подій, оголосили про нові ініціативи, санкції тощо. Згадування про критичну важливість виборів 25 травня міститься, фактично, у кожному коментарі.
Я не применшую роль української громади в Канаді та її впливу на рішення офіційної Оттави. Очевидно, як і кожний демократичний уряд у світі, уряд Канади намагається в межах можливого йти назустріч очікуванням своїх виборців, але у випадку з Україною ситуація більш складна і принципова. Канада належить до групи наших принципових друзів, які завжди залишались поруч, готові були допомогти і фінансами і порадою.
- Чи активно, за Вашими очікуванням, голосуватимуть українці за кордоном? Чи повністю готові до проведення виборів на дільницях в Оттаві та Торонто?
- Голосування 25 травня відбудеться в приміщеннях Посольства в Оттаві та Генерального консульства в Торонто. Ми готові прийняти всіх виборців, що зможуть дістатися цих дільниць. Українська громада сприяє організації процесу, передусім, допомагаючи своїми каналами поширити інформацію про вибори і вимоги до голосуючих, організовано дістатись виборцям до дільниць.
Треба визнати, що система виборів в Україні розрахована, головним чином, на голосування всередині країни. Не претендуючи на абсолютну точність, можу сказати, що в Канаді зможе проголосувати лише 8-10-та частина всіх зареєстрованих виборців. Якщо ми хочемо забезпечити право на вибір переважної більшості наших громадян, особливо тих, що перебувають за кордоном, нам слід більше уваги приділяти дистанційним методам голосування.
До речі, Канада завжди готова допомогти нам поділитися своїм досвідом проведення справедливих виборів. Хоча, на мою думку, в України в цьому контексті найбільша проблема - це далеко не процедура або технічні засоби, а вимогливість виборця і повага політичних сил до своїх прихильників, партнерів і конкурентів.
Розвинута політична культура в Канаді дозволяє на їхніх виборчих дільницях з метою зниження витрат використовувати дешеві складні картонні скриньки та олівці із гумкою на іншому кінці. І нікому ж не прийде в голову стерти чиюсь позначку і покращити результат свого кандидата.
Наталія Костіна, Київ. 21 травня 2014 року.
