Посольство України в Канаді

, Київ 18:52

Культурно-гуманітарне співробітництво між Україною та Канадою

Договірно-правова база в культурно-гуманітарній сфері

Культурно-гуманітарні аспекти співробітництва між Україною та Канадою обумовлені уСпільній Декларації про особливе партнерство між Україною і Канадою від 31.03.1994 р. та в Угоді про дружбу та співробітництво між Україною і Канадоювід 24.10.1994 р.

Відповідно до положень Спільної Декларації сторони зобов’язалися «активно співпрацювати з метою прискорення взаємного розповсюдження інформації про національні досягнення у галузі культури, науки і освіти, популяризації нових досягнень у цих сферах і розширення культурних, спортивних та інформаційних обмінів».

У Статті 13 Угоди про дружбу та співробітництво наголошується на важливості культурних та спортивних обмінів для взаєморозуміння між народами та міститься положення про продовження двостороннього співробітництва у галузях культури і спорту. Сторони також зобов’язалися сприяти «розвиткові безпосереднього співробітництва між освітніми, архівними, культурними, творчими та спортивними організаціями двох країн, а також між асоціаціями і товариствами в цих галузях». Частина друга Статті 14 Угоди регулює двосторонні обміни в культурно-гуманітарній сфері, зокрема в ній говориться, що сторони «сприятимуть розширенню контактів між політичними партіями, профспілками, фондами, школами та вищими учбовими закладами, організаціями по захисту прав людини, релігійними, жіночими та молодіжними організаціями, екологічними та іншими асоціаціями».

Політика Канади у сфері культури та забезпечення культурних прав національних меншин

У 1971 році в Канаді була запроваджена офіційна політика багатокультурності, спрямована на підтримку та взаємодію культур різних національностей. У зв’язку з цим, у 1982 році до Канадської хартії прав і свобод були внесені зміни, які зафіксували мету збереження та примноження багатокультурної спадщини країни.

Основні напрями канадської політики у сфері розвитку культури визначаються Законодавчим Актом Канади про багатокультурність, який був прийнятий у 1985 році. Відповідно до даного Акту усі представники канадського суспільства мають право зберігати та поширювати своє культурне надбання та культурну спадщину. Актом визнається, що багатокультурність є фундаментальною характеристикою канадської культурної спадщини, а однією з основних задач канадського суспільства є заохочення участі окремих осіб та різних етнічних громад до формування канадської ідентичності.

З метою реалізації політики багатокультурності у 1973 році було заснований Департамент канадської спадщини (Department of Canadian Heritage). До юрисдикції Департаменту відносяться питання багатокультурності, захисту прав людини, збереження культурного надбання тощо. Департамент відповідальний за розробку та впровадження національної політики та національних програм щодо культурного розвитку та культурної спадщини Канади, а також канадської ідентичності на основі принципів багатокультурності.

Особливості українсько-канадської співпраці в культурно-гуманітарній сфері

Особливості українсько-канадського співробітництва в культурно-гуманітарній сфері обумовлені наявністю 1,2 мільйонної української діаспори в Канаді, що має надзвичайно розвинену систему громадських та культурних організацій, наукових та дослідницьких установ, музеїв, художніх колективів, мистецьких об’єднань тощо. Це спричиняє прямі міжособистісні контакти між громадянами наших країн, а також безпосереднє співробітництво між такими організаціями в Канаді та подібними установа в Україні.

До таких установ в Канаді відносяться, зокрема, такі:

— Село спадщини української культури, поблизу м.Едмонтон, провінція Альберта;

— Канадський інститут українських студій, м.Едмонтон, провінція Альберта, відділення Інституту є в м.Торонто;

— Український центр засобів і розвитку при коледжі Гранта МакЕвана, м.Едмонтон, провінція Альберта;

— Українсько-Канадський Архів-Музей Альберти, м.Едмонтон, провінція Альберта;

— Український музей Канади, м.Саскатун, провінція Саскачеван, відділення музею є в м.Торонто;

— Прерійський центр дослідження української спадщини при Університеті Саскачеваню, м.Саскатун, провінція Саскачеван;

— Інститут Св. Петра Могили, м.Саскатун, провінція Саскачеван;

— Центр Українсько-Канадських студій при Манітобському університеті, м.Вінніпег, провінція Манітоба;

— Український культурно-навчальний центр «Осередок», м.Вінніпег, провінція Манітоба;

— Колегія Святого Андрія у Вінніпезі при Манітобському університеті;

— Сад скульптур Лео Мола, м.Вінніпег, провінція Манітоба;

— Музей Ліґи Українських Католицьких Жінок Канади Торонтонської Епархії, м.Торонто;

— Інститут святого Володимира, м.Торонто;

— Українсько-Канадський Дослідчо-Документаційний Центр, м.Торонто;

— Український дослідницький інститут, м.Торонто;

— Музей Тараса Шевченка, м.Торонто;

— Канадсько-українська мистецька галерея, м.Торонто;

— Музей українського народного мистецтва, м.Міссіссага, провінція Онтаріо;

— Музей пам’яті Голодомору, м.Гамільтон, провінція Онтаріо;

— Інститут Східньо-Християнських наук ім. митрополита Андрея Шептицького при Університеті святого Павла, м.Оттава, провінція Онтаріо.

Місце української культури в системі офіційної політики канадської багатокультурності

Українці, які почали емігрувати до Канади з 1880-х років, разом з іншими народами та національними меншинами вважаються одними із співзасновників канадської держави. У цьому зв’язку переважна частина пам’яток Українського народу, що існують в Канаді, була створена на канадській землі і тому офіційно вважається частиною культурної спадщини Канади, що підкріплюється офіційною державною політикою багатокультурності країни.

Загалом, кількість об’єктів, що пов’язані з історією Українського народу в Канаді, за приблизними розрахунками може сягати до 1000 одиниць. Серед них є 6 українських церков і 12 будівель та історичних місць, що внесені до переліку канадських пам’яток національного, провінційного чи муніципального значення.

В Канаді встановлені пам’ятники низці українських історичних діячів, зокрема Т.Шевченку у м.Вінніпег, Лесі Українці у м.Саскатун та м.Торонто, Івану Франку у містах Вінніпег, Торонто та Ляшен (провінція Квебек), Володимиру Великому у м.Торонто, Василю Стефанику на території Села спадщини української культури в провінції Альберта. На території Канади також встановлено п’ять монументів, що вшановують пам'ять жертв Голодомору 1932 – 1933 років в Україні: в містах Вінніпег, Едмонтон, Гакстон, Калгарі та Віндзор.

Щороку в різних містах Канади відбуваються до 10 українських фестивалів, серед яких найдавнішим є Канадський національний український фестиваль, що проходить в м.Дофін з 1965 року, а також Український фестиваль у м.Торонто, що є найбільший українським фестивалем Північної Америки.